Стаття 7.
Органи публічної влади діють на підставі і в межах закону.
Закріплений в Конституції принцип верховенства права означає, що всі дії, що здійснюються державними органами, тобто особами або групами осіб, що діють від імені держави, наприклад, державні службовці, представники центральних або місцевих органів влади, зобов’язані у своїх діях спиратися на чинне законодавство, а також не виходити за рамки повноважень, наданих їм законом.
Відповідно, це означає, що в діях, котрі здійснюються як стосовно власних громадян, так і щодо іноземців право повинно визначати суб’єктів, уповноважених здійснювати конкретні правові дії, а також детально встановлювати накази і заборони, що визначають сферу такої діяльності.
Цей принцип також означає, що повноваження державних органів мають бути чітко прописані в законі і не можуть припускатися, тобто не можливо базуватися на здогадках, що певна поведінка державного органу є дозволеною або забороненою.
Метою цього принципу, як для громадян Республіки Польща, так і для іноземців, є створення гарантії, що державні органи не будуть приймати рішення на власний розсуд або керуватися власною суб’єктивною думкою. Тому він покликаний забезпечити дотримання об’єктивності і неупередженості.
Відповідне визначення принципу верховенства права дозволить забезпечити, що в будь-яких ситуаціях, при яких дії державних органів здійснюються без застосування конкретного правового регулювання, або при перевищенні чи зловживанню наданими їм повноваженнями, розглядатиметься як незаконні дії та, як наслідок, призведе до конституційної та кримінальної відповідальності. Це також надасть можливість вимагати від держави компенсації за дії , які були здійснені владою.
Слід також відмітити, що діючи відповідно до закону, може вимагатися посилання на інші нормативно-правові акти, а не лише на базові положення.
Наприклад, питання, врегульовані законом, будуть додатково уточнені в змісті постанови в тій частині, в якій вони не роз’яснені в Законі, залишаючи місце для детального тлумачення основними актами, так відбувається на прикладі Закону про сприяння зайнятості та інституції ринку праці, який у багатьох місцях прямо вказує на те, що питання, які не регулюються Законом, розглядатимуться в постанові.
